Осінній сорт, створений у 1928 році на тодішній Мліївській дослідній станції садівництва селекціонерами Л.М. Ро, П.Ю. Цехмістренком, М.М. Ніконенком шляхом схрещування Папіровки та Мекінтоша. Знімальна зрілість настає у першій декаді вересня.

Дерево: сильноросле з широкопірамідальною або широкоовальною кроною.Тип плодоношення – змішаний (в основному на списиках і кільчатках, рідше – на плодових прутиках).

Запилення та плодоношення: самоплідність низька, зав’язування плодів від вільного запилення – 4-8 %, кращі запилювачі: Антонівка звичайна, Джеймс Грів, Делічія, Пріам, Мекінтош. Скороплідний, на слаборослій підщепі плодоношення настає на 4-5 рік, на сильнорослій – на 5-6 рік. Перші роки плодоносить стабільно щороку, у подальшому може спостерігатися періодичність. Високоврожайний – на 7-8 році урожайність становить 10-18 кг, 12-13 років – 40-75 кг з дерева.

Плоди: середніх та вище середніх розмірів (125-180 г), середньоодномірні, округло-конічної форми або широкоовальні, з широкими ребрами, часто асиметричні, жовтувато-зелені, з темно-червоним рум’янцем на більшій частині поверхні, бордовими штрихами та легким сизим нальотом. Шкірочка тонка, середньої щільності, жирна на дотик. М’якоть жовтувато-біла, з рожевим відтінком під шкірочкою, середньозерниста, ніжна, соковита, доброго кисло-солодкого смаку (8,2-8,6 бала), з приємним ароматом.

Особливості: зимостійкість висока, стійкість до борошнистої роси висока, до парші – середня. Сорт недостатньо стійкий до ґрунтової посухи, в посушливі роки спостерігається значне осипання яблук. Споживаються у свіжому вигляді, використовуються для мочіння, виготовлення марочних соків, сухофруктів. Транспортабельність середня. У холодильнику зберігаються 3-4 місяця. Під час зберігання можуть спухати.

Рекомендації: достиглі плоди схильні до інтенсивного осипання, тому часто збір урожаю організовується раніше належного часу і передбачає подальше штучне достигання.